І знову мої крила злетіли в гору, а я
Ходила, ніби зв'язана темна тінь без лиця
Перейшла межу людських заборон
І ти мене сховав за білий вельон, білий вельон
То жива вода сцілила душу
Любити знов тебе навчитись мушу
Любити як життя й забути розчарування
То жива вода сцілила душу
Любити знов тебе навчитись мушу
Любити як життя й забути розчарування
І знову мої крила злетіли вгору, а я
Торкнулася безодні, пірнала вглиб навмання
Там, у темноті, солодкий полон
Там, де місяць п'є з калинових грон, калинових грон
То жива вода сцілила душу
Любити знов тебе навчитись мушу
Любити як життя й забути розчарування
То жива вода сцілила душу
Любити знов тебе навчитись мушу
Любити як життя й забути розчарування
Перейшла межу людських заборон
І ти мене сховав за білий вельон, білий вельон
То жива вода сцілила душу
Любити знов тебе навчитись мушу
Любити як життя й забути розчарування
То жива вода сцілила душу
Любити знов тебе навчитись мушу
Любити як життя й забути розчарування
