Викину, викину, викину, викину, викину, викину, викину
Викину з хати сміття
Далі викину рашку зі свого життя, хей!
З пам'яті мовчки зітру
Всіх, хто зараз мовчить, а раніше був друг
З пам'яті стру і вірші
Адже в школі насильно ми вчили цей shit (shit)
Витряхну з себе "прости"
Буду валити й палити мости (палити мости)
Але на меті думи не прості
Свій нервовий тік, ніби хліб, я кладу на стіл
Нову жменю сивих волосин й твої ноги, син
Всіх, кого тут бути не просили, ми без домовин
В чорнії пакети, все по етикету
Все у рамках правила й норми (чуєш?)
Вишкірні й нестерпні, викинути й стерти
Кожен зараз має це оформить, якщо не гордий
Викину, викину, викину, викину, викину, викину, викину, викину
Викину, викину, викину, викину (викину), викину (викину), викину
Полиці переповнені вщент
Як би русскій мір ніхто не пхав мені ще
Всюди натикано смороду дикого, в омуті тихому цей shit
Марно уникати рабів (чуєш?)
Їхня черга кроки замінити на... на біг
Скільки від себе не тікай
Та про яворину заспівати — то є твій кайф (кайф)
Скинути баласт, підмінити пласт
В долі нема блату і бартеру — тільки план
Що копити — досвід чи хлам — обираєш сам
Викидаю свій непотріб геть і іду вперед
Вичищаю мову і вивчаю знову вирвані сторінки з історії (чуєш?)
Ставлю на ваги все, Україна — кисень
З нею буду в щасті і в горі, все інше я
Викину, викину, викину, викину, викину, викину, викину, викину
Викину, викину, викину, викину (викину), викину (викину), викину
