Кохайтесь чорнобриві...

Не ведися та й на чужі казки Пам'ятай, що то є не твоє! Як собі постелиш, ой, так і ляжеш ти Та дивися хто з тобою! (Є!) Кохайтесь, чорнобриві! Мені тринадцятий минало, то та сама пора Коли футболу вже замало, тіло каже: "Пора!" І тут знайшлася кобіта, правда, не з нашого краю Я чесно того не знав, просто в процесі таке не питають На другий день тоді, з радості я привів її Ну і питаюся в мами: "Мамо, кажи, як вона тобі?" А мама каже, як Шевченко: "Бережи тебе Боже! Кохайся, чорнобривий, та пам'ятай, з ким не можна!" Не ведися та й на чужі казки Пам'ятай, що то є не твоє! (То не твоє!) Як собі постелиш, ой, так і ляжеш ти Та дивися хто з тобою! (Є!) Кохайтесь, чорнобриві! Кохайтесь, чорнобриві! Десь десять років пройшло, було історій не мало То є гастрольне життя і в ньому всяке бувало Ясен раз у раз скрипів, аж в очах потемніло Гомоніла Україна, довго гомоніла І тут затягує знову темна рутина з сусіднього краю Дивлюся, ніби дівчина, а у очах пекло палає Та хмари розійшлися і Господь сказав із неба "Кохайся, чорнобривий, та пам'ятай, з ким не треба!" Не ведися та й на чужі казки Пам'ятай, що то є не твоє! (То не твоє!) Як собі постелиш, ой, так і ляжеш ти Та дивися хто з тобою! (Є!) Кохайтесь, чорнобриві! Кохайтесь, чорнобриві! Ще треті півні не співали, сниться мені сон Ніби одружений я, є хата, є балкон Моя дружина — красуня, любить мене, поважає Ми й не знаємо горя та і біди ми не знаєм І тут підходить старший син і каже мені: "Тату! Там у сусідньому краї є непогані дівчата!" Я перебив на півслові і кажу: "Слухай, сину Кохайся, чорнобривий, тільки в межах України!" Не ведися та й на чужі казки Пам'ятай, що то є не твоє! (То не твоє!) Як собі постелиш, ой, так і ляжеш ти Та дивися хто з тобою! (Є!) Кохайтесь, чорнобриві! Кохайтесь, чорнобриві! Кохайтесь, чорнобриві!