Zénith

Коли Лечу додому Немає втоми Немає сил Луна Протяжний голос Матовий спів Ув'язнений в перах моїх снів Облиш тримати за лапи перелітних птахів За мить почнеться далекокрилий новий політ У хвилях Вирує мрія Збивають і Ревуть вітри У синьооке море Закохані Далеко не всі моряки Облиш стріляти у серце перелітних птахів За мить побачиш лискучий незбагненний зеніт Шукаю утрачений зір На просторих дзеркалах навколишніх гір Найбільше живу очима я Коріння вертається цвіт Та мандрівні коралеві журавлі Не створені для осілого життя Униз Лечу додолу Немає втоми Нема жалів Пролив Лавову воду Пустельний світ На спалені сили мої