Плак-плак

Кістки скачуть всі, їх тримає душа Захочуть піти, задихнуся в той час Я дам їм цю волю, я дам їм втекти Бо проріз у грудях Вже більший за біль Недоїдки - псам, а тіло - хробакам Душа тепер вільна, чому плачуть так? Мирські всі турботи, та вади пішли Й приречений дух також зник назавжди Плак-плак-плак-плак плакають незнайомці Кого ж заховали у цій коробці? Плак-плак-плак-плак плакає небо й земля Бо по-по-покинула тіло душа Ти можеш спалити мене цим вогнем І можеш зігріти усіх під дощем Залежить від тебе, як думати й жити Можливостей повно Вирішуй не згнити Плак-плак-плак-плак плакають друзі мої Нарешті побачилися ми усі Плак-плак-плак-плак плакає бродячий кіт І він відпускає мене у політ Плак-плак-плак Плак-плак-плак Плак-плак-плак Плак-плак-плак