Стяг

Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами Там в душі горить те що не вимовить словами Там бурхливі ріки зашивають рани І я бачу не уві сні очі тата й мами Гори мої, море моє я без вас як сирота Любі мої, люди мої все без вас лиш самота Та й на чужих на просторах не зверне мене з доріг Бо я в крові маю волю в серці маю оберіг Гори мої, море моє я над вами наче птах Там де ви лише свобода і світанок на вустах Тут на рідних на просторах Стуса й Симоненка рід Від них в крові маєм волю в серці маєм оберіг Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами Там в душі горить те що не вимовить словами Там бурхливі ріки зашивають рани І я бачу не уві сні очі тата й мами Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами Там в душі горить те що не вимовить словами Там бурхливі ріки зашивають рани І я бачу не уві сні очі тата й мами Сильна моя, рідна моя від Говерли й до Дніпра Ми тепер живем за трьох і збира по клаптиках Дім наш, віру і надію й не обірветься струна Як не було б важко, бийся й пам'ятай, лиш ти одна Нескорена у бою Нескорена у пітьмі Нескорена від болю Нескорена в боротьбі Нескорена у думках Від світанку й до зорі Нескорена у піснях Нескорена у мені Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами Там в душі горить те що не вимовить словами Там бурхливі ріки зашивають рани І я бачу не уві сні очі тата й мами Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами Там в душі горить те що не вимовить словами Там бурхливі ріки зашивають рани І я бачу не уві сні очі тата й мами