Журавлі

Вечоріє вже весна Мати обіймає синову світлину Тихо плаче, бо її життя... забрала разом з смертю сина У руках тримає матінка сорочку Бога молить "Сина не забудь!" Щоб прийняв синочка, як удома Не забув його від неї пригорнуть Розриває душу страх Сохнуть сльози на очах Скільки доньок і синів залишилось на війні Повертають журавлі знов до рідної землі Наші янголи-соколи не повернуться ніколи Вечоріє вже весна А дружина і досі виглядає того Хто доньці пообіцяв повернутися живим із поля бою Не відходить син її від вікна, адже та дорога батька проводжала У очах надія ще жива Маму діти, плачучи, втішають Розриває душу страх Сохнуть сльози на очах Скільки доньок і синів залишилось на війні Повертають журавлі знов до рідної землі Наші янголи-соколи не повернуться ніколи Розриває душу страх Сохнуть сльози на очах Скільки доньок і синів залишилось на війні Повертають журавлі знов до рідної землі Наші янголи-соколи не повернуться ніколи