Кров і Вино

Північ бачить місяць Вона каже мені, що я вже не молодий Послухай, лялю, невже ти й справді живеш Ілюзіями про цих жалюгідних, нікому невідомих Я не побоюсь цього слова, "поетів"? Я страшенно люблю п'яну нічну веранду В якій вона сказала, що губи мої — це лаванда Яка нахрін лаванда? Скільки йому в біса років? Десять чи дев'ять? Космос пахне весь зорями В них купаєшся вся ти Губи твої — це лаванда Що упали з висоти Господи, невже тобою і справді керує Ось ця бездумна пристрасть І зовсім не манить поважна любов? Моя люба, не вір в риму, а слухай абзаци Смерть не смерть, тузи і козир І в бокалі плакало вино Я скелет, забутий в шкіру Ребра, зеро, казино Море крові, все в стакані Виноград і пальці — дивний сорт Колір правди, точно знаю Він прозорий, шкода ж як Кістка, пальці на роялі Дириґент чомусь без рук Я ночую в кулуарі То мистецтво тепер я? Кров і вино, кров і вино, кров Кров і вино, кров і вино, кров Кров і вино, кров і вино, кров Кров і вино, кров і вино, кров Кров і вино, кров і вино, кров Кров і вино, кров і вино, кров Кров і вино, кров і вино, кров Кров і вино, кров і вино, кров