Поле

Моє тіло під кулями Руки стомлені, очі закриті напів Мої ночі не зоряні І не зламлені душі в окопі братів Моя віра прихована Недосяжна війною, не вбита чужим Моє місто зруйноване Але вбити його в них не вистачить сил Моє сонце опалює Мою шкіру у битві, крізь шолом йде кров Відчуваю що падаю Я торкаюсь землі, і останній ковток Затискаю під раною Я дивлюся у небо, і бачу свій дім І моментами згадую Моя смерть - це життя моїх милих синів Вийди в поле - солов'їний спів В долоні тих, хто в полоні Та й душу, вільну збережи Поранені, але живі Тисячи слів і ідей - рівно тисячі вбитих дітей Поруч тисячі тих, хто чекає на мир І ці тисячи бачили смерть Коли люди імперії вруть - із палаючих тіл малювали сюжет I лелеки летять у далекі міста, вони бачать яка є війна В того мрія вернутись домому,цілим Обійняти кохану, сказати усе Що немає війни, що ми перемогли Моя рідна, не плач, досить, витри лице І на кожному кроці у кожного з тих Вся ця мрія цвіте, як калина в саду За свободу, за мир, за малих и старих І заради цього він пішов на війну Вийди в поле - солов'їний спів В долоні тих, хто в полоні Та й душу, вільну збережи Поранені, але живі Вийди в поле - солов'їний спів В долоні тих, хто в полоні Та й душу, вільну збережи Поранені, але живі