Starry Night

Ніч така, Господи, місячна, зоряна, Ясно, хоч голки збирай, Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядемо вкупочці тут під калиною, І над панами я пан! Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею Стелиться в полі туман. Небо глибоке, засіяне зорями, – Що то за Божа краса! Перлами-зорями попід тополями Стелиться срібна роса. Ти не лякайся, що свої ніженьки Змочиш в холодну росу, Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки Сам на руках занесу.