Мексиканець

Де духи ідуть у танець, де місяць нагорі Там п'яний мексиканець, сидить на цвинтарі Блідий, як мертве тіло, самотній одинак Він п'є свою текілу, і він співає так Люсія, моя люба, я йду в останню путь Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь! Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент Життя нас розлучило, та не розлучить смерть! Цю пісню дикий вітер по цвинтарю несе Та раптом мертвим світлом осяялось усе Чи це гарячка біла, примара чи дива? З могили його мила повстала, мов жива Люсія, моя люба, я йду в останню путь Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь! Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент Життя нас розлучило, та не розлучить смерть! Вона до себе кличе, до світу іншого І сльози на обличчі всихають у нього Він вірив у кохання до самого кінця А ми знайшли ізрання на цвинтарі мерця Люсія, моя люба, я йду в останню путь Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь! Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент Життя нас розлучило, та не розлучить смерть! Люсія, моя люба, я йду в останню путь Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь! Кохаю тебе, мила, хоч я напився вщент Життя нас розлучило, життя нас розлучило Життя нас розлучило, та не розлучить смерть!