По долині річка

В'ється по долині синя, наче небо Річка, де кохана воду набирає Ой, скажи, кохана, коли поберемось Бо моє серденько за тобою крає Чуєш, як співає яворова скрипка Та й до рани моїй жалю додає? Не кажи, кохана, зиму зачекати Бо моє серденько не витримає По долині річка як блакитна стрічка Що удалині зникає А кохане серце як повне відерце Що від самоти зітхає По долині річка як блакитна стрічка Що удалині зникає А кохане серце як повне відерце Що від самоти зітхає Осідлаю коня, поїду далеко За високі гори, у чужі краї Бо шукаю долі, наче той лелека На чужому полі, на чужій землі Зашуміла в лузі зелена ліщина Нахилила віти низько до землі Затужила в хаті молода дівчина Бо немає того, що кохав її По долині річка як блакитна стрічка Що удалині зникає А кохане серце як повне відерце Що від самоти зітхає По долині річка як блакитна стрічка Що удалині зникає А кохане серце як повне відерце Що від самоти зітхає По долині річка як блакитна стрічка Що удалині зникає А кохане серце як повне відерце Що від самоти зітхає По долині річка як блакитна стрічка Що удалині зникає А кохане серце як повне відерце Що від самоти зітхає