Так Чи Інакше

Так, чи інакше бракне нам всім сили

Вживатися з живими,

Бо так багато всього, що залишиться незримим,

В очі кидаються лиш стигми ( застиглі)

Сподіваюсь, "пустими" ще не повниться простір -

Людьми, які відразу утікають, як стають домом гості.

Страх впасти вниз -

Приніс лиш те, що я у пастку вліз.

"На біс" залиште людям з-за куліс -

Не цього ради весь цей masterpiece (yeah)

Сам з собою не згідний, тому й холодніша постіль,

Можливо, ранку одного прокинусь на морозі...

Як з собою поговорити?

Я не знаю...

Для цього немає кращої миті,

Ніж саме зараз тут цьому статись -

Досить вже давати задню.

Частина мене наступає на п'яти ж самому собі -

Кваплю себе наганяєм, чекаючи спокій, -

Потерпає від цього, як завжди, кожна з сторін,

Допоки ми самі до себе жорстокі.

І так уже не сотню років рвемось зсередини, рвуть ззовні

Йде час - все більше посторонніх,

Нещасних, які не в злагОді ( з собою),

Плутають дурість з бідою -

Тому й сидять на роздоллі, а не живуть сьогодні

Ті, хто думали, що це не так

Ті, хто думали, що це просто містика

Це містика...

Як з собою поговорити?

Я не знаю...

Для цього немає кращої миті,

Ніж саме зараз тут цьому статись -

Досить вже давати задню.