Азову

Голосом вагонів метро Вирваним з залізного дна Пролунає клич твій, Азов Звідки він ніхто не спитав Біль стискає горло у крик Граду дощ замість води Виходу вже нема З усіх дверей тут є лише вхід Тонуть в вибухах міста А за ними слова Я тебе чую Як тобі любий, скажи Приклонитись Вирвалась з неба Впала на тебе дощем косим Розчинилась Димом накрила хвиля з головою в вогні Тримай мене за руку, не пусти Азов, я чую твої голоси Янголи А всі кажуть мовчи, щоб не наврочить Всі мої дні і ночі, їх не бачать очі Спадає світло у тінь мого вікна Я маю сили, бо знаю, що не одна Нас тут двоє, троє й більше І хай не досконалі вірші Може краще хтось напише Але якби я була птахом Я була б твоїм дахом На мить, коли тонка межа Душа як ножах Я тебе чую Як тобі любий, скажи Приклонитись Вирвалась з неба Впала на тебе дощем косим Розчинилась Димом накрила хвиля з головою в вогні Тримай мене за руку, не пусти Азов, я чую твої голоси Янголи Я тебе чую, як тобі, любий, скажи? Азов, я чую твої голоси Я тебе чую Як тобі любий, скажи Приклонитись Вирвалась з неба Впала на тебе дощем косим Розчинилась Димом накрила хвиля з головою в вогні Тримай мене за руку, не пусти Азов, я чую твої голоси Янголи