Чим пахне лють?

Ой, у лузі червона калина похилилася.

Чогось наша славна Україна зажурилася.

Чим пахне лють? Жагою, злістю, відчаєм.

Чим пахне смерть? Холодним вітерцем…

І скільки душ, невинних, та скалічених.

Поміж тортур, зустрілися з творцем.

Чим пахне честь? Незмінною свободою.

Солоних сліз, незламаних сердець.

Шлях до небес, для них є нагородою.

Бо кожен з них, не раб був, а борець!

Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан!

Розпочали стрільці січовії з ворогами тан!

Як умру, то поховайте, мене на могилі.

Серед степу широкого, на Вкраїні милій.

Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі,

Було видно, було чути, як реве ревучий.

Як понесе з України, у синєє море.

Кров ворожу... отоді я, і лани і гори.

Все покину, і полину, до самого Бога.

Молитися... а до того, я не знаю Бога!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів.

Та й прославить по всій Україні січових стрільців.

Прийшла навала горем. Замало власних меж?

Наші карпатські гори! Донбас, і Крим наш теж!

Наші луги та балки, садів квітучих цвіт.

Гинули в перепалках, спустошуючи світ.

Степи наші родючі - це козаків земля!

Пали князі могучі! Падуть і пани Кремля!

Бо Україна - скарб, і вільна територія!

Кров`ю написана, її жива історія.