Слухай що зараз тобі я скажу
Розлилися ріки сліз
Фальш і брехня заступили межу!
А ти, знову ти мовчиш!
Я утопаю!
В смутку обіймах на ранок одна
Застилає очі мла
Знов тягне за грані, торкається дна
Через край чорною водою
А я
Гину знов!
Я знов розчиняюсь
У тобі
В обіймах безодні
Гине мій світ
Я знов розчиняюсь
Душать реальність оманливі сни
Я не можу так більше, я не вірю собі
Я не вірю сама собі!
Тільки вдалось рівновагу знайти
В ту саму мить зриваюсь у прірву!
А я
Гину знов
Я знов розчиняюсь
У тобі
В обіймах безодні
Гине мій світ
Ти можешь кричати, тільки знай
Я знов буду вільна!
І відштовхнувшись від дна
Вдихну життя
Щоб знову не розчинитись!
А я
Весь свій біль
Не можу вічно топити
В твоїх снах!
Що змусить знов серце битись
За життя?!
Щоб не розчинитись
Не розчинитись
Щоб не розчинитись
