Dumala

Я в середу родилася — кажуть люди, горе Не піду за багатого, бо борода коле А піду я за такого, що сіються вуса Він на мене кивне-моргне, а я засміюся Виглядала я в віконце та й засміялася Вийшла мати воду брати та й догадалася Знаю, доню, знаю, люба, чого ти смієшся Може, кого полюбила, та не признаєшся Стояла, думала та й зажурила Я ж тобі, матінко, не говорила Ждала його щовечора в садочку Я ж йому вишила тую сорочку Я в середу родилася — кажуть люди, горе Не піду за багатого, за синєє море Бо багатий п'є-гуляє у чужому краю Та до мене молодої листа посилає Є у мене і перина, і шовкова постіль Приїдь, мила-чорнобрива, та до мене в гості Є у мене срібло-злото і велика хата Та немає кому мого коня напувати Стояла, думала та й одказала Я ж тобі серденько не продавала Да не пиши мені свої листоньки Я не поїду в чужі сторононьки А я свого миленького ждала-дожидала А як сурми засурмили, в похід виряджала А багатий сів на коня у лиху годину Та й поїхав переждати горе на чужину Я в середу родилася та й не журуся Кажуть люди, буде лихо, а я не боюся Бо в милого карі очі, ще й шабелька гостра А у тебе коло хати лобода поросла Я в середу родилася — кажуть люди, горе Сама знаю Я в середу родилася, та й не нарікаю Сама знаю Я в середу родилася — кажуть люди, горе Пливи-пливи, моє горе, за синєє море Я в середу родилася — кажуть люди, біда Пливи-пливи, моє горе, за бідою слідом Відпускаю