33

Ніби життя залишилось позаду

Побачив сміх, сльози, радість, горе

Здається розгадав верховний задум

Блукав по дну, та йшов туди, де зорі

Біль камʼяніє формуючи стержень

І ніч минає, навіть та, остання

У мрій є автор, та нема обмежень

Розправив крила і покинув стайню

Попереду ще все життя, напевно

В черзі до смерті будую майбутнє

Щоб ці хвилини пройшли недаремно

Щоб кожен день лишився незабутнім

Забудь мене! Я не той, ким був вчора

Як не потоплений човен, приймай мене вже нового

В свої обійми крізь втому і хай цей шлях невідомий,

Твої обійми - опора

Я все на світі тут віддам за тишу

Та її вбʼє гуркіт гармат навколо

Варте лиш те, що по собі залишу

Вже тридцять три і знову все по колу