Пелюстками гарячих квітів розкриваються, розлітаються

Чорним снігом із темних хмар наче ковдрою укриваються

Сірим димом, ніби туманом, в нескінченності заколисані

Знепритомніли обезкровлені, й впали, зрізані...

Розтікаються по гілках доріг

Чорним змієм, що ковтає хвіст...

Відблиском вогню, що зжере живе,

Попелом століть, пам'ятью...

Дотиком останнім відбивається

Голосом німим через товщу літ

На вітрах тремтить – озивається

На тілі Землі залишає слід...

Велетні впадуть – зміна поколінь

Іскрами зійдуть, долу скинуті

За коротку мить зникне сіра тінь...

Розтікаються по гілках доріг

Чорним змієм, що ковтає хвіст...