Тебе малюю

По колу темнота, я чекав, я шукав тебе у ній

і тінь проходив даремно.

Стомлена ця душа, ти її тихим словом обігрій,

але забудеш напевно:

пам'ять блукає, як темно.

Стане ця ніч розірваним колом,

йду навмання мінованим полем

ти мовчиш, та голос твого серця чую!

Краще його повік і не знав би,

у минуле з собою всі фарби

забереш, та серцем я тебе малюю!

Тебе малюю і знову зітру!

Стираю малюнки ці: в них холодна краса твоїх облич

багато їх, вони різні.

Знайти серед них тепло не дозволить самотня темна ніч,

а каяття дотик пізній

не розігріє іній.

Стане ця ніч розірваним колом,

йду навмання мінованим полем

ти мовчиш, та голос твого серця чую!

Краще його повік і не знав би,

у минуле з собою всі фарби

забереш, та серцем я тебе малюю!

Тебе малюю і знову зітру!