Зовсім не боляче

Вечори пусті як концертні зали,

Чорні списки, відчай, таблетки, сніг,

На хресті весна, на мені ліс шрамів

Й ти зробила те, чого я не зміг...

Тож цілуй з кимось іншим безкрає небо,

Поки київські протяги ніжать мій сум

І зовсім не боляче - просто немає мене

Без твоїх обійм, без твоїх й повір

І зовсім не боляче - й з часом усе мине,

Але я б хотів я би так хотів

Повернутись туди де ми вдвох де ти ще моя...

Пізно.

Якось потрібно рухатися далі. Жити своїм життям.

Тримати в руках себе і не писати ночами тобі, жалітись.

Всміхатися іншим, впиватися до крику спізнілим своїм каяттям.

Стояти під вікнами нашими й більше не знати куди подітись.

Содом і Гомора, блукаю по колу, і гордість твоя не здає цей бій,

Й зірки, що упали під ноги, на небо вернути немає змоги,

Ніхто так як я не любитиме руки твої - й передайте їй,

Так шкода, що в нас відтепер з нею різні дороги

І зовсім не боляче - просто немає мене

Без твоїх обійм, без твоїх й повір

І зовсім не боляче - й з часом усе мине,

Але я б хотів я би так хотів

І зовсім не боляче - просто немає мене

Без твоїх обійм, без твоїх й повір

І зовсім не боляче - й з часом усе мине,

Але я б хотів я би так хотів

Повернутись туди де ми вдвох де ти ще моя...

Пізно.

Має все початок і сумний фінал,

Від руки пишу, почерк мій впізнаєш,

Чорні списки, відчай цілить наповал,

Відпустила ти, я ж не відпускаю.