О діброво (Пісня 12)

Не піду в міста багаті. Я буду на полі жить.

Буду вік свій коротати там, де тихо час біжить.

О, діброво! О, зелена! Мамо рідна ти моя!

В тобі втіха звеселенна. В тиші й спокої тут я.

Славні хай міста й високі, на моря жалю несуть.

І ворота, хай широкі, до неволі заведуть.

О, діброво! О, зелена! Мамо рідна ти моя!

В тобі втіха звеселенна. В тиші й спокої тут я.

Не поїду я до моря, пишних не візьму одеж.

Бо під ними буде горе, страх і непокора теж.

О, діброво! О, зелена! Мамо рідна ти моя!

В тобі втіха звеселенна. В тиші й спокої тут я.

Не піду за барабаном, щоб міста чужі займать.

Не бажаю й штатським саном всі дрібні чини лякать.

О, діброво! О, зелена! Мамо рідна ти моя!

В тобі втіха звеселенна. В тиші й спокої тут я.

І наук не хочу нóвих, краще ясний ум таки.

Окрім мудростей Христових, де солодкі всі думки.

О, діброво! О, зелена! Мамо рідна ти моя!

В тобі втіха звеселенна. В тиші й спокої тут я.

І нічого не бажаю, окрім хліба та води.

Бідність другом я вважаю, з нею ми давно свати.

О, діброво! О, зелена! Мамо рідна ти моя!

В тобі втіха звеселенна. В тиші й спокої тут я.

І зі статків всіх тілесних воля лиш мені свята.

Окрім вічностей небесних, доля ця мені свята.

О, діброво! О, зелена! Мамо рідна ти моя!

В тобі втіха звеселенна. В тиші й спокої тут я.

А якщо при цім багатстві ще й би всі гріхи здолав,

То не знаю, в людськім царстві що б коштовніше я мав.

О, діброво! О, зелена! Мамо рідна ти моя!

В тобі втіха звеселенна. В тиші й спокої тут я.

Здрастуй, милий мій спокою! Ти довіку будеш мій.

Добре бути нам з тобою: будь мій завжди, а я твій.

О, діброво! О, свободо! Я в тобі почав мудріть.

Бо в тобі моя природа, хочу у тобі й спочить.