音乐视频
Ще до того як колись I (feat. Yevhenii Dubovyk)
![收听 МУР 的 Ти [Романтика]](https://is1-ssl.mzstatic.com/image/thumb/Music122/v4/ed/f8/bc/edf8bc19-3752-38d1-98e7-301531a742d0/24UMGIM18640.rgb.jpg/400x400bb.webp "收听 МУР 的 Ти [Романтика]")
МУР 的热门歌曲
类似歌曲
制作
出演艺人
МУР
声乐
Yevhenii Dubovyk
声乐
作曲和作词
Олександр Хоменко
词曲作者
Євгеній Дубовик
作曲
制作和工程
Віктор Ткаченко
制作人
歌词
Ще до того, як колись він міністром став
Павло Тичина жив і кохав, і не знав
Що спадок, їм залишений, навіки буде знищений
І від такої долі ніхто з нас не захищений
Ми почнемо з кінця, один, дев'ять, шість і два
Як сльозами покарано старого співця
Заходить пан Тельнюк, в нього важлива справа
Питання "життя і смерті" — ну, така держава
Заходить обережно в робочий кабінет
Там серед книжок похований поет
Можна? — Можна, єслі астарожна
Знаєте, Тельнюк, мені якось тривожно
Тичина, Ви чого? — Сідайте, в чому справа?
"Вас требует опять советская держава, чтоб..."
Будь ласка, припиніть, я більше так не можу
І раптом він піднявся, увесь на привид схожий
Подивіться на листи, ось тут, перед очима
Пише, значить, Ікс, знічений мужчина
Ось так-то, значить, так, коли в роки тридцяті
В Сибіру пропадав серед вовків проклятих
Отримав десять років і втратив всю родину
А винуватий в цьому хто? Правильно, Тичина
Павло Григорич, можна? — Я ще не скінчив
Листу лиш довіряти, так я ще загубив
І Курбаса, і Казку, і "Слово", ВАПЛІТЕ
Який пред вами злодій, Тельнюк, ви знали це?
Павло Григорич, можна? — Дозвольте я продовжу
Він премії ще згадує, отримані безбожно
Питає: "Чи не давлять медалі, ордени
Які за зраду друзів вручені тобі?"
І раптом він піднявся і на крик зірвався
Я, скільки не просили, всіх рятувать питався
Коли навіть не просили, я кляті ордени
Я гроші віддавав усім, кому нужні
Заплакав гучно, гірко той зламаний кларнет
І так почав волати, що задрижав паркет
Він бився мимо нот, такий скажений звук
Шкода, що це побачив один лиш пан Тельнюк
Один, дев'ять, шість і два — за п'ять його не стало
Ще пройде шістдесят — і ось тепер ми з вами
Слухаєм разом історію з кінця
Як сльозами покарано старого співця
Ще до того, як колись він міністром став
Павло Тичина жив і кохав, і не знав
Що одночасно можна бути генієм і зрадником
Поетом України і радянським ватником
Дудкою, месією, символом любові
І того, про кого скажуть: "В нього руки в крові!"
І на грудях медалі, там портрети Сталіна
А у грудях біль і душа запалена
Хлопчик той, що вижив у будинку "Слово"
Хоронити друзів йому, на жаль, не ново
Як і хоронити честь, як і сонячні кларнети
Як Петлюру й УНР, і як оці сюжети
Вміщає лиш одна стомлена людина?
О, все дуже просто, його ім'я...
Written by: Євгеній Дубовик, Олександр Хоменко
