Вдома мама, та кохана дружина

Вдома чекають донька із сином

Вдома не так, там все по цивільному

Голос близьких чуєш лиш по мобільному.

Вдома не так, вдома мирний пейзаж,

А в тебе під боком «калаш»,

Твій дім -це вологий бліндаж..

«Бронік», траншеї, каска, БК…

На Нову Пошту прямуєш через 2 блокпоста.

Ти на Донбасі, ти на землі де війна…

Тривожний погляд на схід-

Спрацювала «арта».

Вночі трейсера в небі замість феєрверків.

Такий рідний спальник, і буржуйка тепленька…

«Ненько, все добре, у нас все спокійно!»

Та знов рипить в телефоні, тут зв’язок не стабільний…

«Ні, то не обстріл, то гримить полігон!»

Знов кудись дівся сон…

Під рукой мурчить кіт – він відганяє мишву,

А земля дребежить, здається трісне по шву.

Готовність номер 1, і вперед місить болото.

Все 4,5,0 – відповідь рідним із фронту!

А зранку ми побачим сонечко на сході

У нас все добре рідні, ми не мерзнем, не голодні

Завдяки вашим молитвам ангел береже від куль,

У нас все добре рідні, все 4,5,0

Кохана на межі, не зна куди сховатись від тривоги,

Він знов не в мережі,

Лиш будь живим заради Бога…

А в новинах ріжуть ножем – бойовики вели вогонь.

Нехай солдата образ береже, який він положив у бронь.

А тут…

Прострілює снайпер, недалеко лісок.

Від нервів зуби скрегочуть мов між ними пісок

Насипати б трошки, з АГС або «Дашки».

Та без наказу не можна, бо «дадуть по фуражкі»!

«Розтяжка» для тебе - це не вправа з гімнастики.

Часом твій душ - це бутилка із пластику.

Піксєль, талани…

Та краще горка й рєфлєнка.

Це була «стодвадцатка»,

Подивись – он воронка.

Старші вчать молодих, але нема «дідовщини».

Звання є званням, головне залишатись людиной.

І ти тепер один з тих 93%

За тих кого нема на землю виливаєш «сотку»,

І нема різниці, кепка, бірет чи балаклава.

Слава нашій країні, нашим воїнам слава!