ЖАЛІ

Крізь старі фотоальбоми

Пробиваються жалі

Якщо ми люди кораблі,

То ми давно вже потонули

Ні в морях, ні на землі

Нам не засвітять, не знадіять маяки

Коли ми стали такі?

По чужих містах

Я уже не знаю, куди іду

Сама несу себе на руках

Ніхто навіть не помітить

Якщо я пропаду

Правильно буде «зникну»,

Тож не накликай на себе цю біду

Навіть якщо ти безслідно щезнеш,

Всеодно я тебе любити буду

Крізь старі фотоальбоми

Пробиваються жалі

Якщо ми люди кораблі,

То ми давно вже потонули

Ні в морях, ні на землі

Нам не засвітять, не знадіять маяки

Коли ми стали такі?

На тобі немає лиця

Ця незграбна усмішка - твоя милиця

Ти ж пообіцяв,

Що твоя ріка не змінить напрям до кінця

У очах печаль

І може ще щось зміниться

Та на тобі немає лиця

З початку й до кінця

Я подарую усмішку тобі навіть

Якщо її втрачу я сама

Цілому світу бракує вогню,

Коли його у твоїх очах нема

Крізь старі фотоальбоми

Пробиваються жалі

Якщо ми люди кораблі,

То ми давно вже потонули

Ні в морях, ні на землі

Нам не засвітять, не знадіять маяки

Коли ми стали такі?

Палай, давай, палай

Не залишай по собі

Дурних жалів і нарікань

Якщо немає вогню - палай променем

Сонця нема - тоді хмарами заряджай

Хто буде щастя моє?

Ти і є!

З ким я розділю горе?

З собою!

Жодна на світі потвора

Не завадить бути собі опорою

Крізь старі фотоальбоми

Пробиваються жалі

Якщо ми люди кораблі,

То ми давно вже потонули

Ні в морях, ні на землі

Нам не засвітять, не знадіять маяки

Коли ми стали такі?