Між нами магія безжально розбивається об лід

Я закричу тобі услід, не попрощавшись, не простишся

Так старанно вимиваю кожен твій проклятий слід

Ти переслідуєш мене. Чому ти мені досі снишся?

Я була суцільний мінус, а ти був суцільний плюс

Та хіба люди — це клята алгебра?

Вони лиш хтиво ховають у форму відсутність суті (а)

Посутеніло надворі, я осатаніло дивлюся тобі услід (а-а-а-а-а)

Ти — клятий лід, клята крига, розпачливий вигук заради сліз

Якби мене би хтось спитав

Чи я хочу покохати когось хоч раз

До глибини душі

Я б сказала, що душі немає

Її з'їли миші колись уночі (ауу!)

Між нами магія безжально розбивається об лід

Я закричу тобі услід, не попрощавшись, не простишся

Так старанно вимиваю кожен твій проклятий слід

Ти переслідуєш мене. Чому ти мені досі снишся?

Серед ночей мінливим поступом я була непроханою гостею

Я обрізаю хвости, палю мости своєї втраченої юності

Відпусти мене, нехай вже все мине

Бо моєї злості, напевно, вистачить

Аби розібрати своє минуле на кістки

Якби мені би хтось сказав

Приховати цю печаль, що бринить

Сльозами на моїх очах

Я б сказала, що її немає

Сама і стала своя печаль

Поневіряння, щастя чуже

Та невже моя пожежа не погасне уже?

Темрява з'їла наші дива

Але магія існує, допоки я жива (ауу!)

Між нами магія безжально розбивається об лід

Я закричу тобі услід, не попрощавшись, не простишся

Так старанно вимиваю кожен твій проклятий слід

Ти переслідуєш мене. Чому ти мені досі снишся?