Intermezzo

навколо мене падає пух,

я думаю що це сніг

чи знак

що реальність дуальна

розбитись було б так банально

я іду на розбіг

звідусіль скільки болю

прокльонів і втрат

я за ними нічого не бачу

я окреслю все це у чорний квадрат

і на білому тлі поховаю

я не спеціально

все це випадковість

мене розчавила реальність

навколо усе знову так побутово

глобально усе фатальність

я не спеціально

все це випадковість

мене розчавила реальність

навколо усе знову так побутово

глобально усе фатальність

всі двері замкнені

геть позбивали ручки

ніхто не хоче слухати

усі кричать

одразу в напад

бити глечики і кружки

шукати винних

один одного повчать

ах люди-люди-люди-люди

ви такі складні споруди

ну невже вам так припали

до душі дурні скандали?

люди-люди-люди-люди

не втекти від вас нікуди

ваші его все гучніші,

геть, замовкніть!

хочу тиші!

«я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних "треба", у безконечних "мусиш". Я утомився. Мене втомили люди.»

я не спеціально

все це випадковість

мене розчавила реальність

навколо усе знову так побутово

глобально усе фатальність

я не спеціально

все це випадковість

мене розчавила реальність

навколо усе знову так побутово

глобально усе фатальність