В пустелі сизих вечорів

В пустелі сизих вечорів

В полях безмежних проти неба

О, скільки слів

І скільки снів

Мені наснилося про тебе

Не знаю, хто ти

Де живеш

Кого милуєш і голубиш

Знаю — ти чекаєш теж

Тривожно вгадуєш і любиш

Нехай це — витвір самоти

Нехай це — вигадка й омана

Моєму серцю снишся ти

Як морю сняться урагани

І я прийду в життя твоє

Тебе, незнанную, впізнаю

Як син вигнанця впізнає

Прикмети батьківського краю

Я ради цього ладен жить

Всі інші хай проходять мимо

Аби в повторах не згубить

Одне, своє, неповториме

Нехай це — витвір самоти

Нехай це — вигадка й омана

Моєму серцю снишся ти

Як морю, морю сняться урагани

Як морю, морю сняться урагани

Як морю, морю сняться