Ома

Якби мені сказали завтра

"Облиш думки про нього ти.

Забудь, і думати не варто.

Він може більше не прийти".

Сказала б я: "Ніхто про те не знає -

Він зливою чи вітром пролетить.

А може, білим снігом закружляє,

Бо він мене не може не любить".

Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.

Ми давно вже чекали весни.

Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг,

Що на землю і на серце ліг.

Нехай розкажуть про розлуку,

Я не повірю, так і знай.

Я підніму, як крила, руки,

І полечу за небокрай.

Я буду тим, що є для тебе сонце,

Я буду тим, що в серці назавжди.

Постукаю я тихо у віконце.

Я знаю, що мені відкриєш ти.

Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.

Ми давно вже чекали весни.

Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг,

Що на землю і на серце...