歌詞
Піаніст
Це було учора
Це було страшенно давно
Сонце продало душу
І покинуло місто
Це було насправді
Якесь чорно-біле кіно
Ми прийшли на останній
Наш сеанс піаніста
Пам'ять клавіш
В подушечках пальців рук
Не забути про те, що розтікалось – бажалось
Це початxок руху бодай твоїх струн
Я – річка, це найкраще, що з тобою траплялось
Листя з неба впало
А ми рахували Слонів
На годиннику осінь
Зупиняється сонно
Жовто-темная хвиля
Розучених напівтонів
Розілляюся по тобі
Я дощем монотонним.
Written by: О. Морозов, Татьяна Маркова
