Вистачить снів

вистачить вулиць і кольорів,

снів, наче яблук, народить сад.

кожен із нас зумів – уцілів,

кожен із нас – навіть той, хто впав.

вмили вулиці сиві дрібні звіруваті зливи.

я давно тобі не снилась...

у напівпустій залі – те, що нерозгадали.

мовчи до мене далі...

вистачить довгих блідих ночей,

сни, наче зорі, впадуть на нас.

кожен тепер кудись утече,

віднайшовши для себе час...

віднайшовши для себе час...

вмили вулиці сиві дрібні звіруваті зливи.

я давно тобі не снилась...

у напівпустій залі – те, що нерозгадали.

мовчи до мене далі...

а наше мовчання – це теж діалог.

я знаю, ми схибили десь удвох.

і нашу закритість від інших світів –

не подолати... а як ти хотів?

а як ти хотів?..

зате нам вистачить снів, вистачить снів...

зате нам – вистачить снів...