Коли сонце сідає за схил

Коли сонце сідає за схил

Починається битва, люди встають із руїн

Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті

Всі вони просто хотіли жити

Я чую ваш біль, я не знаю, куди його діти

Пробачте мені, ненароджені діти

Мені ніколи не вистачить слів

Я не хотіла писати таких віршів

Мені ніколи не стане душі

Щоб зупинити ті кляті дощі

Немає в світі такої кари

Яка б помстилась за всі кошмари

Немає в світі таких ліків

Аби забути предсмертних криків

Коли сонце сідає за схил

Починається битва, люди встають із руїн

Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті

Всі вони просто хотіли жити

Коли сонце сідає за схил

Починається битва, люди встають із руїн

Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті

Всі вони просто хотіли жити

Я вже не знаю, кому молитись

Мені так страшно знов помилитись

Допоки ми живі, будемо битись

А потім, покидьки, будем любитись

Мені ніколи не вистачить слів

Я не хотіла писати таких віршів

Мені ніколи не стане душі

Щоб зупинити ті кляті дощі

Немає в світі такої кари

Яка б помстилась за всі кошмари

Немає в світі таких ліків

Аби забути предсмертних криків

Коли сонце сідає за схил

Починається битва, люди встають із руїн

Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті

Всі вони просто хотіли жити

Коли сонце сідає за схил

Починається битва, люди встають із руїн

Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті

Всі вони просто хотіли жити