Краще не стане

Від себе ховатися в глухі кути не стану

Правда болить в моїй душі, топить сльозами

На цьому шляху я загубив людей немало

Дайте мені всіх лікарів зашити рани

Краще не стане, краще не стане

Краще не стане, стане

Краще не стане

Осінь залікує мої рани дощем

І то плаче не вітер, а моя душа

За тими, кого більш не зустріну я вже

Ця правда життя і тобі не чужа

Але ми пробиваємось крізь хмари

Як би не боліло, ми тримаємо удари

Для чого я живу, думав, дивлячись на зорі

Я живу для тих, хто буде поряд

Від себе ховатися в глухі кути не стану

Правда болить в моїй душі, топить сльозами

На цьому шляху я загубив людей немало

Дайте мені всіх лікарів зашити рани

І не минула ніч, як закінчилося літо

На мо-, на моїй душі відчай і холодний вітер

І на згадку про людей, хто був з нами у той день

У моїх думках завжди для вас затишно і тихо

Я знову на краю і дивлюсь, як би не впасти

Пробирає лють, і вже не дістати щастя

Ти відчуваєш настрій, ти відчуваєш всі мої симптоми

Нам краще не стане там — далі від дому я

Від себе ховатися в глухі кути не стану

Правда болить в моїй душі, топить сльозами

На цьому шляху я загубив людей немало

Дайте мені всіх лікарів зашити рани

Краще не стане, краще не стане

Краще не стане, стане

Краще не стане