音樂影片

收錄於

積分

演出藝人
Грудень
電子琴
KB projeckt
KB projeckt
主奏吉他
詞曲
Грудень
作詞
Kyrylo Bogdanov
Kyrylo Bogdanov
詞曲創作
Kostyantyn Bublyk
Kostyantyn Bublyk
詞曲創作
製作與工程團隊
Грудень
製作人

歌詞

Привіт. Як ти? Хотів тобі сказати,
В мене, може, не вийде повернутися вчасно.
Та навряд чи переймайся,
Як бо Сонце, що далеко, та ніколи не гасне
Десь буду й я -
Таким сприймай це
Вирує голос мій, розсіяний в повітрі.
Прислухайся - я там, разом з вітрами,
Де діброви гомонять ще повними листви гілками
І шелестять попід ногами буйні трави.
Я в тому клині разом із птахами
Підперезую крилами небо й марю в Ірій,
Замикаючи їх стрій.
І у воді краплині разом із дощами
Лину в Землю між пожовклий травостій...
Які у тебе зараз руки?
Напевно, теплі, як хлібина із печі,
М'які, любові сповнені та запашні,
Такі, що пригорнуть до себе і навіють теплий літній сон.
А навіть, якщо ні,
Якщо холодні, мов земля вночі,
Згрубілі від роботи, але, все іще живі...
Такі, що стрепенуть від жару й я прокинусь ...знову.....
Які б не були - хочу відчувати дотик твій
І чути твою мову...
Я думав та все мовчав
І слухав твій подих,
Й ні слова не мовив...
Розкажи, що то за одна,
Блискавкою січе небо,
В світлі сяють її крила
Й кличе все мене до себе.
Першим зірвусь, із гілок наче лист, і за вітром помчуся де дивляться очі,
Першим прилину додолу, мов краплі дощу до Землі все шукаючи спочин.
Всі відлітають далеко за гори у літо, а я повернутись так хочу,
Всі ми не вічні й живемо не двічі, то ж - дай мені просто побачити Осінь.
Розкажи, що то за одна,
Блискавкою січе небо,
В світлі сяють її крила
Й кличе все мене до себе.
Холодний осінній дощ
Остудить гарячу кров моїх думок.
Смолоскипи вже палають,
Світ на Зиму повертає -
Дай же, Боже, не в останнє,
Та ще зійде сонце раннє.
В язиках вогню палаю:
Хай все зле дотла згоряє -
Руки вгору простягаю,
В Серці Бога лиш лишаю.
Сонце обрію сягає,
Коло краю добігає,
Смолоскипи вже палають,
Світ на Зиму повертає -
Дай же, Боже, не в останнє,
Та ще зійде сонце раннє...
Попри осінь не відлетіла в теплий край,
В час, як щодня Сонце падає вниз,
Б'є крилами і сяє,
І говорить до тих, чиї очі сповнені сліз:
"Іди, іди мій сину, у вічну красу.
Там в радощах ті, хто досі плакали гірко,
Там зараз живуть, хто давно вже відійшли до сну..."
Я забув, я давно забув,
Який колір в опалого листя.
Стільки днів не був, стільки вже не чув
Дзвін осіннього дощу в тиші мирного міста...
Так давно тебе не бачив, що вже забув
Як воно - дихати вітром осіннім,
Що кружляє в повітрі листву,
Там, де я народився... (Безцінно)
Під покров жовтогарячий заберусь
Й знайду там своє спасіння.
Вже як зійдуть сніги проросту,
Так, наче нікуди й не дівся...
Written by: Kostyantyn Bublyk, Kyrylo Bogdanov, Грудень
instagramSharePathic_arrow_out