І от я біжу, я біжу по дорозі
В якої, як завжди, немає кінця
А я все біжу і збагнути не в змозі
Як вирватись маю із цього кільця
За мною, мов хмари численні отари
Скажених від злості, лихих баранів
У тих із отари болючі удари
І вони не бояться ні слів ні вогнів
І от я біжу, я біжу по дорозі
В якої, як завжди, немає кінця
А я все біжу і збагнути не в змозі
Як вирватись маю із цього кільця
За мною, мов клони ворожі загони
Готових на все заради грошей
І їхні закони — страх і прокльони
А люди для них дрібніші мишей
І от я біжу, я біжу по дорозі
В якої, як завжди, немає кінця
А я все біжу і збагнути не в змозі
Як вирватись маю із цього кільця
Вже тисне у скронях — триває погоня
Та раптом стаю, мов рубаю з плеча
Взяв би меч у долоні і став в обороні
Але руки дрижать і не маю меча
