Я витискаю з цього часу все
Я спускаю пар
І ці механізми
Не такі прості як раніше
Я сильніше
Але іноді мені не стає простору
Я розганяюся вмить по шосе
Тікаю, я Ікар
Бачу через призми
І вони показують більше
Ще глибше
Світло яскравіше фосфору
Подаю знак -
Сигнали SOS на міміці
Сили в кулак
Зі збоями у логіці
Світ крізь шви проникає у легені із киснем
І стримую зрив
Здавлюю сльози у собі
Відсутність перил -
На спуску стометровий схил
Я знаходжу у собі джерело життєдайних сил
Я не потону
Навіть у глибокій повені
Я не потону
В моїх зіницях -
Глибина
Поглина
Все сповна
Я не потону
Я не потону
Я не потону
Навіть у глибокій повені
Я не потону
В моїх зіницях -
Глибина
Поглина
Все сповна
Я не потону
Я не потону
Я боюся, що я знову втрачу своє серце
Іноді я перевіряю, чи воно досі в мені б'ється
Але ж у мені цілий світ
Коли тепло - я ніби лід
Коли сумно - я кричу вслід
Коли пусто - я йду на зліт
Концетруюсь в собі
Щоб ніхто не зумів
Вцілити у мої сліди
Я ховаюсь в юрбі
Навіть коли знаю
Відчуваю
Що зі мною лихо
Я тікаю досить тихо, і
Хоч залишаюсь в темряві
Та я іду по воді
Я не потону
Навіть у глибокій повені
Я не потону
В моїх зіницях -
Глибина
Поглина
Все сповна
Я не потону
Я не потону
Я не потону
Навіть у глибокій повені
Я не потону
В моїх зіницях -
Глибина
Поглина
Все сповна
Я не потону
Я не потону
Я не потону, я не потону, я не потону
