розмова з містом

Постать у дзеркалі робить усе навмисно Купа спокус, я збився, знімай своє намисто Руки звільнились, совість зникла як світло Я ніби вийшов з клітки Там безпечно але тісно Постать у дзеркалі робить усе навмисно Купа спокус, я збився, знімай своє намисто Руки звільнились, совість зникла як світло Я ніби вийшов з клітки Там безпечно але тісно Але ж темно, як під землею Моє місто каже, що йому самотньо Йому страшно, не бійся рідне Я здобуду тобі вогонь і зігрію Пригорнися, я ще з тобою Скільки не було б дзвінків я їх не прийму Ти ще мудріше, з новою добою Кожна вулиця поглинута у пітьму Все так інтимно Млію від того, що ти вмієш слухати Живиш мене, наскладаю думки Потім чарую звуками Будівлі сперечаються, хто з них вище Я десь це чув уже Я десь це чув уже Тиша зморилась берегти ідеї Ії бентежить жага розмовляти Спостерігаю за зірковим небом Темрява спонсор моєї забави Фільтр емоцій конкретно забитий Екстрений детокс, все працює Я мало не злетів Я в нормі Крижана обкладинка збадьорить Ось так, весь в ній Радий привітати себе вдома Постать у дзеркалі робить усе навмисно Купа спокус, я збився, знімай своє намисто Руки звільнились, совість зникла як світло Я ніби вийшов з клітки Там безпечно але тісно Постать у дзеркалі робить усе навмисно Купа спокус, я збився, знімай своє намисто Руки звільнились, совість зникла як світло Я ніби вийшов з клітки Там безпечно але тісно Розмова з містом Ментальна клітка Я вийшов Постать у дзеркалі робить усе навмисно Купа спокус, я збився, знімай своє намисто Руки звільнились, совість зникла як світло Я ніби вийшов з клітки Там безпечно але тісно