Слова

Іноді здається, що межа І ти вже за Не перед нею І смикаєш систему кореневу Наляканий замежжям не на жарт І досить міцно вже тримає ґрунт Але ж земля не все зайняла З твого тіла В гнізді у кроні склавши міцно крила Птахи твої не знають інших рук Лети, навіть якщо униз Лети, не смій ховати погляд Лети, і до останнього дивись Не бійсь це ж ти, це твій останній спогад І клятий горизонт відпустить вверх І знову наче лиш тобі, одне світило Нутро завмерше тихе й обгоріле З нуля вкладе межу не на тепер І досить міцно вже тримає ґрунт Але ж земля не все зайняла З твого тіла В гнізді у кроні склавши міцно крила Птахи твої не знають інших рук Лети, навіть якщо униз Лети, не смій ховати погляд Лети, і до останнього дивись Не бійсь це ж ти, це твій останній спогад
Writer(s): арсен романович мирзоян, маріанна вдовиковська Lyrics powered by www.musixmatch.com
instagramSharePathic_arrow_out