Небокрай

І Тоді сонце гріло, як востаннє А я збирав залишки думок Щоб іще забути, щоб себе відчути Якого року буде прок Педаль іде в залізо Віза є і з ким Пізно, але визнав Не вогонь, хоч дим Це не надовго, та знала, я – знав Нема чого втрачати, як дід казав Згоріла хата – гори й сарай На аеровокзалі – все, давай, бувай Знав би, перемотав би Із тих часів хоч пару днів І не чекав би, і не лякав би Навіть не дзвонив Згоріла хата – гори сарай Хай все палає, хай усе мине Лише б дізнатись, де той небокрай Та за що цей янгол полюбив мене ІІ Я не зізнавався, що сів мій Duracell Буть слухняним намагався, казав, що very well Ми допоможемо, бажано, собі Інших може й взагалі не бути Сусідні яйця в матриці лежали Одне одному сказало: може ми Зірвемося із місця, може, там є місяць? Хоча б на день, але туди! Що же згодом – остання мода Кешик у кошику, ліктями вперед Піди на нараду і все піде на лад Хоч все красиве нагадує тебе Я не знаю, що ти відчуваєш Я не знаю, взагалі де ти? Десь під ранок думка на останок Розвели мости ІІІ І що ж тепер? Тепер усе йде рівно Ти була, так само, як я був Може, я заснув тоді? А, може, зараз Бачу я відлуння того сну? Педаль іде в залізо Віза є і з ким Пізно, але визнав Не вогонь, хоч дим