Одісея (feat. Маріша Вольних)

Ніби нічні метелики, люди зажурено топчуться

В світлі зупинки чекають вони, коли приїде останній автобус.

Всі поспішають додому, тому ніхто уже не завважує графік.

Наче востаннє, водій тисне газ і до узбіч притискає весь трафік.

В темряві скла відбивається все, що у салоні в цей час відбувається,

Гілки дерев б'ють у лице, і ти відображенню мляво всміхаєшся.

Твоє життя, як автобус нічний люди й машини проносяться поруч.

Щоб не упасти і не травмуватись, треба триматися міцно за поручні.

Я повертаюся додому і

Пустим приміщенням шепочу: Це я.

Така моя щоденна одісея,

У ній для себе я знаходжу панацею,

І в ній минають тихо мої дні.

А поруч нас драконами дроти

Летять, норовлячи заплутати хвости,

І їх уже ніяк не розігнути.

Щоб радощі повернення збагнути,

Потрібно звідкись перед тим піти.

Відбувся лише пневмонією, ледве уникнувши бійні,

І вв'язуєшся в авантюру їздити далекобійником.

Історія ця не нова в мандрівці проводити час свій роками

Й, здавалося б, друзів повно, та хвилюються тільки дівчина й мама.

Їм пишеш весь день повідомлення: Як справи? Привіт, я скучаю!

Помити б в дорозі десь голову, а так усього вистачає.

Думками весь час повертаєшся поспати в теплі і смачно поїсти,

Провести удома лише одну ніч, а на ранок знову забратись в поїздку.

Like a rolling stone

(Like a rolling stone)

Like a rolling stone

(Like a rolling stone)

Like a rolling stone

(Like a rolling stone)

Like a rolling stone

(Like a rolling stone)