Проїхали

Я з міст, великих міст Буду тут я, поки буде хист Цей світ – він із твоїх рис І все (все, все, все, все) Скільки сплатити, щоб це пережити? Скільки внести і куди занести? Що віддати, щоби не вітати Зле? (Зле, зле) Багато справ і купа злив Кілька днів і декілька голів В люди ходив, багато говорив Про всіх (всіх, всіх, всіх, всіх) А сніг бруднів, дивився і курив Попіл їв і ніби не тужив Удавав, ніби відчував Сміх (сміх, сміх) Їхали ми, їхали І будинки стріхами Казали, що проїхали І все Вже ніколи не повернешся Туди, куди ти женешся Все Все А ти казала, що тобі уваги мало Шпалери напроти очей Побут-добробут, вірила-чекала Що ми проти речей? (Речей) Те, що тримало, не витримало нас Люди – споруда хитка Під екстаз підставляю таз – Як ви? – Нормально. – Пока Їхали ми, їхали І будинки стріхами Казали, що проїхали І все Вже ніколи не повернешся Туди, куди ти женешся Все Все Багато справ, багато слів Милом надсилав речитатив Не дійшов, а я перегорів Авжеж (вжеж) Цей міст — для втікаючих із міст Промовчи, бо почався піст Цей світ – все для нього зміст Ми (теж, теж, теж, теж) Їхали ми, їхали І будинки стріхами Казали, що проїхали І все Вже ніколи не повернешся Туди, куди ти женешся Все Все Їхали ми, їхали І будинки стріхами Казали, що проїхали І все Вже ніколи не повернешся Туди, куди ти женешся Все Все