ПМ'ТЙ

Дорогою до тебе я бачив черепах трьох Вони тримали місто на плечах Першу, чорну, звали Не-дай-Бог Вона нічого не просила в неба Робила все сама, робила як для себе Бралася і впиралася, на зло не озиралася Попри те, попри це робила все, тому що її пре Вона казала: "Дій! Лайно – це перегній!" І все трималося на ній Ти тільки уяви-но, другу звали Мрія Була вона, скажу тобі, в хорошім сенсі синя Вона казала: "Знаю, я важка, але я мрію Дивлюся я на небо і надихаю дію Бо якщо не мріяти, навіщо ж тоді жити? Коли собі ти мариш, десь плаче сатана Я більша за слона, але я збираю квіти" Якщо це не весна, то що тоді весна? Пам'ятай: де б не йшов Я рушаю, щоби повернутись знов І міста – як мости Я люблю цей світ, бо є у ньому ти Ти, певно, здогадалася, як звали третю, білу Вона не посивіла, ні! Такого кольору буває тільки чиста сила Що має крила І ними обіймає усіх, кого кохає Любов'ю її звали. Ти, схоже, її знала Були у неї діти Мовляла немовлям вона: "Не скінчиться війна! Не буду вам брехати Правдою не налякати. Пийте все до дна Але зростайте сильними. Побачите тоді Як вороги злякаються і вдінуть бігуді Хоч зійде сім потів, та не шкодуйте дров" Якщо це не любов, то що тоді любов? Пам'ятай: де б не йшов Я рушаю, щоби повернутись знов І міста – як мости Я люблю цей світ, бо є у ньому ти Пам'ятай: де б не йшов Я рушаю, щоби повернутись знов І міста – як мости Я люблю цей світ, бо є у ньому ти Пам'ятай: де б не йшов Я рушаю, щоби повернутись знов І міста – як мости Я люблю цей світ, бо є у ньому ти